Ярослав Попов, позивний «Мудрий», в недалекому минулому офіцер інструктор з інженерної підготовці саперного підрозділу 108 бригади ТРО.
- Як ти бачиш розвиток подій, військових подій на Харківщині?
- Я бачу декілька варіантів розвитку подій, в тому числі й самий паскудний варіант для усіх нас, це варіант здачі по попередній змові. Про це не так давно писала деяка західна преса…
- Здача чого?
- Здача ворогу Харкова, Одеси та всієї східно-південної частини України для розподілу країни між Заходом та росією. Як я пам’ятаю частина України повинна була відійти рф, яку вона так хотіла. Це Харківська, Донецька, Луганська, Запоріжська та Одеська області, все інше повинне було перейти до умовного Заходу. Адже приймая до відома такі плани «великих людей», треба пам’ятати, що існують українці. В теперішній момент народжується наша українська нація-спільнота, яка буде протидіяти цим планам та не дасть ніякої змоги здійснити ці плани.
- Яким чином?
- Ми будемо воювати та відстоювати свою волю усіма доступними засобами. Ми будемо воювати зі зброєю в руках, ми будемо воювати усім що підвернеться під руку. Ми будемо відстоювати наше місто, наше життя, відстояти наше право жити там де ми народилися.
- Що на сьогоднішній час треба зробити для того щоб харків’яни могли захищати рідне місто?
- З моєї точки зору необхідно провести якісь великі збори з тими хто міг та хотів би прийняти участь в цьому. У нас у всіх у колишніх міліціонерів, відставних офіцерів, людей приймавших участь в бойових діях або до силових структур, є наша особиста зброя. Вона, ця зброя, є законною, яку ми можемо застосовувати для захисту міста Харкова. Но знов таки, якщо ми будемо брати якісь трофеї, ми будемо застосовувати для захисту міста.
- Скільки людей, на твою думку, сьогодні готові стати на захист міста?
- Я вважаю, що кожна людина, яка вложила свою душу та серце в це місто, у якого є якась нерухомість, якась земля, якісь могили рідних повинен думати що дорого йому в цьому світі, в цьому житті. І тоді вже приймати рішення що він хоче: захищати дорогі йому речі, або подарувати їх ворогові.
- Питання було в тому скільки людей…
- Скільки? Я думаю, що нас збереться достатня кількість для того щоб не дати можливості продати…
- Достатня кількість це дуже загальна фраза.
- Я не можу зараз назвати точну цифру до одного чоловіка, але по моїм розрахункам таких людей не менш ніж 20-25 тисяч людей. Це переважно відставні військові, правоохоронці, а також люди які мають навик володіння стрілецькою зброєю, мисливців та інших. Це саме ті люди які ні при яких умовах не від дадуть наше квітуче місто ворогу.
- Як ти бачиш організаційну структуру цієї нової самооборони?
- До мого великого розпачу ТРО, яке організовувалось в самому початку повномасштабного вторгнення, перестало мати функцію саме територіальної оборони. Більшість підрозділів ТРО, які були сформовані в Харкові, на цей час воюють на зовсім інших напрямках та доволі далеко від рідного міста. Таким чином нам треба все одно створювати якусь організаційну структуру, збирати людей, опреділяти системи швидкого оповіщення, створювати органи командування. Треба розуміти, що будь який спротив повинен бути організованим щоб мати максимальний ефект.